Валенти́н Болесла́вович Грабо́вський (* 10 липня 1937, с. Городне Краснокутського району на Харківщині — † 24 грудня 2004, Житомир) — український поет, перекладач, мистецтвознавець, журналіст, член спілки письменників СРСР, засновник та Голова громадської організації Житомирський обласний відділ Спілки поляків України. Засновник Фестивалю польської культури “Веселка Полісся”.
Народився Валентин Болеславович 10 липня 1937 року в селі Городне на Харківщині. Через кілька років родина переїхала у рідне село батьків майбутнього поета Вірівку Ємільчинського району Житомирської області. Дитячі і юнацькі роки минали в батьківському селі Вірівці. Спочатку це було не село, а слобода, розташована у лісі серед розмаїття мальовничої природи. Хлопчиком Валентин любив часто збирати ожину, малину, ходити по гриби, рибалити на річці. Рано втратив батька, він загинув на війні. Залишився з матір’ю, яка згодом стала головною героїнею його поезії. У Вірівці Валентин закінчує початкову школу, потім Нараївську семирічку. У 1954 році закінчує зі срібною медаллю Великояблунецьку середню школу і вступає до Житомирського педагогічного інституту на філологічний факультет, а згодом — на факультет журналістики в Києві. Проба журналістського пера розпочалась у Володарськ-Волинській районній газеті «Колгоспна праця», Черняхівській районній газеті «Нове життя», а з березня 1964 року по серпень 1986 року — в обласній газеті «Радянська Житомирщина». Майже 10 років працював заступником редактора цієї газети. Впродовж двадцяти років очолював обласне літературне об’єднання імені Бориса Тена.
Писати і друкуватися Валентин Грабовський у місцевій пресі почав зі шкільних років. Перша поетична збірка Валентина Болеславовича «Ключі» вийшла друком в 1966 році у видавництві «Молодь». Збірка відзначалася напруженим пошуком молодого автора власних тем і власного поетичного слова. Основним лейтмотивом поетичної збірки стали хвилюючи роздуми про високе призначення людини, про велич самопожертви заради інших, вірність землі батьків. Водночас він намагається глибоко осмислити красу і складність життя.
Друга поетична збірка «Наснилася матері вишня», яка вийшла в 1968 році у видавництві «Радянський письменник», засвідчила не тільки про творче і духовне зростання, а й яскраво продемонструвала ще одну помітну грань його літературного обдарування — проникливий ліризм. Теплотою сповнені поезії збірки про найдорожчу для кожного людину — матір.
Валентин Болеславович Грабовський видав півтора десятка книг — віршів, перекладів, мистецтвознавчих розвідок. Це поетичні збірки: «Над Тетеревом» (1973), «Грім-дерево» (1979), «Лісові цимбали» (1982), «Передчуття» (1993), «На цьому березі» (1997). В останній період творчості автор усе частіше звертається до історичних тем (поезії «Володимир», «Свідчить попіл», «Гайдамацька мати»).
Його також непокоїть проблема екології природи й екології душі. На Житомирщині він бачить не тільки чарівні картини природи, а й страшні трагічні наслідки колишньої війни, Чорнобильської катастрофи, змальовує їх у творах. Але важливі соціальні проблеми, які знаходять висвітлення у творах поета, не відтісняють на другий план ліричні почуття, не позбавляють його потреби оспівувати красу любові («Трояндові вуста», «Вишенька», «Ніч, дарована тобою» та інші).
У 1999 році побачила світ збірка Валентина Грабовського «Загадки житомирських картин», в якій письменник знайомить читачів з історіями створення знаменитих картин, з життям їх творців.
Значне місце в поетичній творчості Валентина Грабовського займали переклади. У списку перекладів — Адам Міцкевич, Олександр Пушкін, Густав Олізар, Максим Танк та інші. Вони зібрані в книзі «Розмова з каменем» (2005). Гортаючи сторінки, переймаєшся відчуттям того, що спілкуєшся з живим словом справжнього поета — словом, що розкриває глибину, вищу суть людини, яка не знає етнічних меж, приналежності віку, статі. Перекладаючи, автор, вірний своєму стилю, доносить до читача дух оригіналу, прокладаючи мости — від епохи до епохи, від серця до серця. Валентин Болеславович — лауреат обласної премії Миколи Шпака та літературної премії ім. Лесі Українки (Українського фонду культури) за збірку «Передчуття» (1996).
Поет, публіцист, перекладач та громадський діяч Валентин Болеславович Грабовський пішов з життя 24 грудня 2004 року, залишивши після себе багату творчу спадщину і добру пам’ять колег і друзів, побратимів по перу. Він багато працював із творчою молоддю, відкривав і підтримував молоді таланти, багато часу віддавав громадській діяльності. Його вірші часто звучать зі сцен на шкільних і студентських вечорах, по радіо в літературних передачах. Самобутність його поетичного таланту, гостра сучасність творчості знайде відгук у шанувальників поезії майбутніх поколінь.
Житомирщина не забуває свого Поліського Орфея. 22 серпня 2006 року в Житомирі на будівлі обласної державної адміністрації (майдан імені С. П. Корольова, 12) відкрито пам’ятну дошку Валентину Грабовському. В 2006 р. Польським науковим товариством було відкрито пам’ятну дошку Валентину Грабовському на будинку по вулиці Великій Бердичівській, 36, в якому жив поет.
Світлана Гресь
