ГО "Житомирська обласна Спілка поляків України"

Наші проекти:
Wieści Polonijne

Tęcza Żytomierzszczyzny

Wideo

Uczymy się polskiego

Cmentarz Polski w Żytomierzu

Muzyczny Skarbiec Wołynia

Cmentarz Polski w Żytomierzu

Звідки взялися Попільна середа і Великий піст? Чи завжди і всюди було 40 днів? Як виглядав обряд посипання попелом у минулому? Про походження Попільної середи та Великого посту та пов’язані з ними звичаї Великого посту та пов’язані з ними звичаї розповідає отець проф. o. Базилі Дегорський, патролог з Папського університету св. Томи Аквінського в Римі.

«У перших століттях Християнства піст тривав лише 40 годин у Страсну п’ятницю та Велику суботу», – каже проф. о. Василь Дегорський. «40-денний піст перед Великоднем набув широкого поширення в першій половині IV століття», — додає він. Наприкінці понтифікату Григорія Великого (він помер у 604 році) було встановлено, що Великий піст повинен починатися в середу, яка передує першій неділі Великого посту. По неділях, звісно, не було посту, тож додані дні становили важливу кількість 40 днів, яка пов’язана з біблійними подіями, зокрема постом Ісуса в пустелі.

Сьогодні початок Великого посту в римо-католицьких і багатьох протестантських церквах збігається з Попільною середою. Однак це не всюди в католицькій церкві і не в усіх християнських деномінаціях. «Наприклад, у Мілані та по всій його мегаполісі діє Амвросіанський обряд, у якому Великий піст починається на чотири дні пізніше. Тож там карнавал закінчується лише в суботу. У Ломбардії день посту й утримання, який розпочинає Великий піст, є першою п’ятницею цього періоду», – каже проф. о. Дегорський.

«Бажаючи визначити появу та історію Попільної середи, необхідно додати, що вона бере свій початок від старохристиянських покаяних обрядів», – каже професор. З середини V ст., на початку Великого посту, існував обряд вигнання публічних грішників із церкви. Повернутися до громади вони могли лише після покаяння. «Вони сповідалися перед єпископом (або його уповноваженим), потім у визначений час приходили до входу в церкву, проводилися всередину, а єпископ і пресвітери посипали їм голови попелом, промовляючи біблійну формулу: +Пам’ятай, чоловіче, що ти порох і в порох обернешся; покайся, щоб мати життя вічне+. Потім єпископ окропив їх святою водою; він також освятив їхній покутний одяг», – пояснює проф. о. Дегорський. «У десятому столітті, крім цих публічних грішників, інші вірні також брали участь у цьому виді обряду покаяння», – додає він.

Також, попелом посипали голову Папи під час особливого святкування. «Покладання попелу на голову Папи в Попільну середу традиційно відбулося в римській церкви св. Анастасії на Палатині» – каже проф. о. Базилий Дегорський – «Потім від цієї базиліки вирушила покаянна процесія, яка прямувала босоніж (принаймні до 12 століття) до першої станційної церкви св. Сабіни на Авентині, де Папа відслужив службу та виголосив проповідь.

Отець-професор зазначає, що свідчення, які підтверджують практику посипання голови попелом, можна знайти й в інших областях. Серед іншого, на початку XI століття про нього згадує англосаксонський чернець-бенедиктинець, відомий як Ельфрік Граматик.

«Обряд посипання голови попелом, який виник як практика, пов’язана зі звичаєм початку публічного покаяння з Великого посту (з IV ст.), передбачав використання волосяниці та попелу», – каже проф. о. Дегорський – «Символ попелу дійшов до наших часів».

www.zozpu.org переклад, за Family News Service

Публікація відображає лише погляди автора/авторів і не представляє офіційну позицію Канцелярії голови Ради міністрів РП.