Уперше в історії завдяки порівняльним генетичним дослідженням вдалося підтвердити особи жертв Волинської трагедії.
Міністерство культури та національної спадщини Польщі повідомило про ідентифікацію восьми осіб, убитих у лютому 1945 року в Пужниках на території сучасної Тернопільської області України. Це означає, що на їхніх могилах можна буде встановити іменні таблички, повернувши жертвам не лише прізвища, а й належну пам’ять та гідність.
Під час урочистості в Міністерстві культури та національної спадщини родинам були передані перші ідентифікаційні свідоцтва. Серед встановлених осіб: Броніслава та Марія Карпінські, Марія, Владислав і Миколай Шафранські, Адольф і Броніслав Данцевичі, а також Генрик Федорович.
Міністерка культури Марта Цєнковська підкреслила, що це результат багаторічної праці істориків, археологів, антропологів, генетиків та багатьох установ, залучених до пошуку й ідентифікації жертв. — Уперше ми передаємо ідентифікаційні документи жертв із Пужників, особи яких вдалося підтвердити завдяки генетичним дослідженням. Це означає, що на могилі нарешті можна викарбувати ім’я та прізвище. Людина перестає бути анонімною жертвою історії, — зазначила міністерка.
Очільниця відомства також наголосила, що перед дослідниками ще багато роботи, адже численні родини досі чекають на встановлення долі своїх близьких.
Прорив завдяки польсько-українській співпраці
Маршалок Сенату Республіки Польща Малґожата Кідава-Блонська назвала ідентифікацію жертв подією історичного значення. За її словами, раніше жодного разу не вдавалося встановити особи жертв Волинської трагедії на підставі аналізу ДНК.
— Цього не сталося б без польсько-української співпраці та діалогу. Саме тому мене непокоїть погіршення цих відносин. Коли болючі сторінки історії використовують для поточних політичних цілей, нівелюється багаторічна праця багатьох людей, які намагалися будувати взаємини на основі правди та взаємної поваги. Лише тоді, коли ми спиратимемо майбутнє на справжню повагу, зможемо рухатися вперед, — підкреслила вона.
Ці слова мають особливе значення в контексті багаторічних суперечок щодо пошукових та ексгумаційних робіт польських жертв на території України. Лише рішення про скасування мораторію на такі роботи, оголошене наприкінці 2024 року міністрами закордонних справ Польщі та України, відкрило шлях до проведення досліджень у Пужниках.
Віцепрезидент Фонду «Свобода і Демократія» Мацей Данцевич наголосив, що «Республіка Польща є разом із Пужниками». — Це зворушлива мить. Раніше ніхто не мав таких можливостей через обмеження науки й технологій. Пужники стали першим місцем, де з’явилася можливість поховати своїх близьких гідно, індивідуально, з іменем і прізвищем на хресті, — сказав він.
Він також подякував родинам загиблих: — Дякую нащадкам і родичам жертв із Пужників, які передали генетичний матеріал для порівняльних досліджень і терпляче чекали майже чотири роки. Ми вже знаємо імена та прізвища перших восьми осіб, але це ще не кінець.
Знайдені через 80 років
Навесні 2025 року в колишньому селі Пужники були проведені перші ексгумаційні роботи. Було виявлено останки щонайменше 42 осіб, яких урочисто перепоховали 6 вересня 2025 року на місцевому кладовищі. Генетичні дослідження, проведені фахівцями Поморського медичного університету в Щецині, дали змогу порівняти ДНК жертв із матеріалом, наданим їхніми нащадками. Завдяки цьому вдалося встановити перші особи загиблих.
Проректор університету професор Анджей Оссовський звернув увагу, що протягом десятиліть убиті залишалися лише цифрами в історичних дослідженнях. — Цифри не мають облич і рідних, які чекають. Позбавлення людини імені є останнім актом злочину.
Сьогоднішні ідентифікації є зворотним процесом, — наголосив науковець. За його словами, існують підстави вважати, що в Пужниках поховано більше жертв, і їхня ідентифікація може стати можливою в майбутньому.
Голос родин
В урочистості також взяли участь нащадки вбитих мешканців Пужників. Від імені родин виступила Беата Ягельська, яка підкреслила, що протягом десятиліть близькі жили з болем і невизначеністю. — Кожен, хто загинув під час цієї різанини, заслуговує на окрему могилу і, якщо це можливо, на табличку з ім’ям та прізвищем. Ми зобов’язані вшанувати тих, хто загинув лише тому, що був поляком, — сказала вона.
Водночас вона зазначила, що серед ідентифікованих поки немає її найближчих родичів. Як і багато інших сімей, вона продовжує чекати на встановлення долі своїх близьких. Пужники — символ пам’яті Пужники були польським населеним пунктом на Поділлі, на території сучасної Тернопільської області України.
У ніч з 12 на 13 лютого 1945 року там відбувся напад відділів УПА на польських мешканців села. За різними даними, загинуло від 50 до понад 100 осіб, серед яких були жінки, діти та люди похилого віку. Навесні минулого року польська сторона провела ексгумаційні роботи на території колишнього села. У результаті було знайдено останки щонайменше 42 осіб, які були перепоховані в Пужниках 6 вересня.
Ініціатором пошукових робіт став Фонд «Свобода і Демократія», який координував ексгумацію та повторне поховання останків жертв. Отримання дозволу на ексгумацію стало можливим завдяки домовленостям Польсько-Української робочої групи з питань гідного поховання. За виконання українських адміністративних процедур відповідала археологічна компанія «Волинські старожитності» з Луцька, яка спільно з фахівцями Поморського медичного університету та Інституту національної пам’яті Польщі проводила роботи на місці.
Наприкінці червня завершився черговий етап пошукових робіт у Пужниках. Другої братської могили жертв виявлено не було. Попередньо початок наступного етапу пошуків заплановано на 17 серпня.
У квітні також проводилися роботи в Острівках та Волі Островецькій на Волині, де були виявлені нові місця поховання польських жертв подій 1943 року. З 13 липня там розпочато дослідження з метою ексгумації та подальшого перепоховання останків мешканців цих населених пунктів.
Роботи триватимуть до 7 серпня. Також заплановані роботи в Гуті Пеняцькій на Львівщині. Сьогодні Пужники стають символом нового етапу у відновленні пам’яті про жертв Волинської трагедії. Завдяки розвитку науки, співпраці установ та залученню родин стає можливим повернення імен тим, хто протягом десятиліть залишався безіменним.
