Щороку у третю неділю травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій — людей, яких переслідували, ув’язнювали та знищували через політичні переконання, соціальне походження, релігійні погляди чи національність.
Біля Пам’ятного знака жертвам політичних репресій 1930–1952 років учасники заходу поклали квіти та запалили лампадки в пам’ять про закатованих і розстріляних. У заході традиційно взяли участь представники влади, ГО «Житомирська обласна Спілка поляків України» та ГО «Спілка волинських чехів».
Це день пам’яті мільйонів невинних людей, які стали жертвами тоталітарного режиму. 25 тис. польських родин з Житомирської області стали жертвами репресій та депортації до Казахстану в 1936 році. Особливо трагічними стали 1937–1938 роки — період Великого терору, коли НКВС проводив масові арешти та розстріли. Однією з найстрашніших сторінок тих подій стала так звана «польська операція» НКВС, спрямована проти поляків, які проживали на території Радянського Союзу. Жертвами репресій ставали вчителі, священники, селяни, службовці, військові та цілі польські родини Житомирщини.
За даними істориків, у місці пам’яті жертв політичних репресій у Житомирі поховано близько 8000 поляків — громадян Радянського Союзу з Житомирської області, розстріляних НКВС. Багато імен жертв уже встановлено поіменно, однак і сьогодні відкриваються нові архівні документи та свідчення, які підтверджують масштаби цієї трагедії.
Представники Ради християнських церков Житомирщини звершили поминальну молитву за душі всіх жертв тоталітарного терору.
Під час заходу прозвучали слова про те, що щороку тут збираються люди, аби вшанувати пам’ять своїх рідних і близьких. Учасники наголошували: немає майже жодної родини на Житомирщині, яку б не зачепили сталінські репресії. Марія Пивоварська зазначила, що це місце є болючою частиною історії багатьох польських родин.
Своєю чергою голова ГО «Житомирська обласна Спілка поляків України» Вікторія Ласковська розповіла: «Двоє моїх дідусів були розстріляні під час польської операції НКВС. Моя мама, бабця та тьотя були вислані до Казахстану, як родина ворогу народу. Для нас дуже важливо зберігати пам’ять про це місце. Ми хочемо, щоб тут були пам’ятні таблиці та імена людей, адже тут спочиває багато наших рідних і близьких».
Спільна молитва і пам’ять стали символом поваги до жертв репресій та нагадуванням про важливість збереження історичної правди для майбутніх поколінь.
