Історична довідка
Ян Барщевський (1781 або 1797 – 28.02.1851)
білорусько-польсько-український письменник, громадський діяч
Ян Барщевський народився у селі Мураги Полоцького повіту (тепер Расонський р-н Вітебської обл.) наприкінці вісімнадцятого століття (точна дата не встановлена). Помер 28 лютого (12 березня за новим стилем) 1851 року в Чуднові (тепер Житомирської обл.).
Навчався в Полоцькій єзуїтській колегії. Вважається, що у той час він почав писати пам‘ятні вірші „руською“ мовою для різних урочистостей в дворянських маєтках, малював також картини для знаті. Ці твори не були видані, за винятком гумористичного вірша “Рабунки мужиків”, значний уривок якого був опублікований в передмові Ромуальда Подбереського до першого тому оповідань „Шляхтич Завальна“. По закінченні колегії Ян Барщевський деякий час був гувернером в рідних краях. У 20-і та 30-і роки XIX століття жив з приватних уроків в Санкт-Петербурзі. З 1840 по 1844 польською мовою видавав журнал „Незабудка“, де опублікував, між іншим, свої балади: „Ворожка-русалка“, „Первинне джерело“, „Почанівська гора“ (Wróżka Rusałka, Zdrój Dziewiczy, Poczanowska Góra.). Писав і для „Літературного щорічника“. У цей період він познайомився з Тарасом Шевченком та Адамом Міцкевичем, який, за чутками, особисто виправляв його вірші.
Ян Барщевський багато подорожував Західною Європою. З 1847 на запрошення господаря оселився в маєтку Ржевуських у Чуднові.
Ян Барщевський писав вірші та оповідання, переважно польською, також білоруською та руською (староукраїнською) мовами. У 1809 році написав вірш „Дзеванька“, який став народною піснею та звучить досі. Його твір “Шляхтич Завальна, тобто Білорусія у фантастичних оповіданнях“, виданий польською мовою в 1844-1846 рр., вважається знаковим для становлення білоруської літератури.
У своїх творах Ян Барщевський звертався до фольклорної тематики, прославляв романтично-піднесене почуття любові до простого народу та будив його національну свідомість.
Я. Барщевський цікавився волинською народною творчістю та, власне, історією краю. Результатом перебування в Чуднові стало його оповідання „Душа не в своєму тілі” („Dusza nie w swoim ciele”), яке увійшло у 1849 році в київське видання „Проза й вірші”(Вид. Т. Глюксберг). Письменник описує Чуднів, Волинь та навіть епідемію холери, яка в 1848 р. з жахливими наслідками пройшла територією Правобережжя.
Барщевський помер від туберкульозу після тривалої хвороби 28 лютого 1851 року. Поховано письменника на Чуднівському церковному кладовищі.
Діяльність Яна Барщевського ставить його в один ряд з видатними діячами культури першої половини ХІХ століття як Тарас Шевченко, Тимко Падура, Адам Міцкевич, що заслуговує на увічнення його особи та діяльності у місті Чуднів.
У 2019 році мешканцями Чуднова знайдена чавунна надмогильна плита Яна Барщевського.
ГО “Житомирська обласна Спілка поляків” викупила плиту, відреставрувала та подаровала мешканцям Чуднова.
12 вересня відбудеться урочисте відкриття пам`ятника у Чуднові за Фонду Марії Магдалени Радзивилл, міської ради Чуднова та ГО «Житомирська обласна Спілка поляків України».
Маг. Ельвіра Гілевич,
Проф. Володимир Єршов
Голова ГО «Житомирська обласна Спілка поляків України» маг. Вікторія Лясковська-Щур
