Ігнацій Ян Падеревський
За сприяння Посольства Республіки Польща у Києві, Генерального Консульства Республіки Польща у Вінниці на розі вулиць Київської та Театральної встановлюється пам’ятник великому сину польського та українського народу Ігнацію Яну Падеревському.
Польська національна громадськість, яка налічує 50 тис в Житомирській області, а Житомирська обласна Спілка поляків України налічує 11 тис. вже кілька років підтримує і виступає з ініціативами щодо вшанування саме в Житомирі пам`яті Ігнація Яна Падеревського, світової слави піаніста, композитора, дипломата, політичного та громадського діяча.
Чому саме в Житомирі?
Ігнацій Ян Падеревський народився 6 листопада 1860 року в Курилівці на Поділлі. Завдяки вийнятковим музичним здібностям у дванадцять років розпочав навчання у Варшавський Консерваторії, після закінчення працював її викладачем. Пізніше вчився в Берліні і у Відні, де розпочав свою легендарну кар’єру піаніста-віртуоза. Турне по Європі, а особливо по Америці, прославило його ім’я.
Був автором славетного фортепіанного концерту a-moll, композиції Польська фантазія для фортепіано з оркестром, симфонії Полонія, опери Манру, пісень на слова Міцкевіча, Асника і Мендеса, фортепіанних мініатюр (зокрема, прославлений Менует g-dur і Фантастичний Краков’як) та багатьох інших творів.
Падеревські на Волині ще у XVII ст. Архівні справи про дворянське походження цього роду зберігаються сьогодні у Житомирі. Вони дають уявлення про місця у Волинській губернії, де жили предки Ігнація Яна: село Дідковичі, містечко Андрушівка, село Стара Котельня, містечко Івниця. Кілька років у ранньому дитинстві (під час арешту батька за участь у повстанні) Ігнацій Падеревський прожив у маєтку тітки на берегах р. Тетерів поблизу м. Чуднова. Тут майбутній піаніст-віртуоз разом з сестрою Антоніною розпочали навчатись грі на фортепіано. В Житомирському літературному музеї зберігається низка нотних альбомів з автографами Падеревського; серед них – „Норма” Белліні, про який Ігнацій Ян згадував у своїх „Спогадах” (1938 р.).
З Житомиром пов’язана доля рідних композитора: батька Яна і його другої дружини Анни з Таньковських, братів Станіслава, Юзефа і сестри Марії.
В 1890 р. Ігнацій Ян Падеревський, який вже зазнав світового визнання, зміг здійснити свою мрію – придбати для батька з родиною садибу у центрі Волинської губернії – Житомирі. Молодий композитор періодично приїжджав на вул. Подільську №12 у Житомирі, зупинявся у великій кімнаті, де стояло його фортепіано, давав невеличкі концерти для родини і друзів. Хоча І.Я.Падеревський переважно жив за кордоном і мав власність у Польщі, надалі залишається вписаний до частини І Дворянської книги міста Житомира. Туди ж вписав у майбутньому і свою другу дружину – Гелену-Марію, уроджену баронесу Розен.
Після смерті батька (1894 р.) і мачухи (1897 р.) Ігнацій підтримував зв’язки з житомирськими братами та сестрою, мав намір жити в майбутньому у Житомирі або Києві.
Під час революції в імперії І. Я. Падеревський розпочав свою політичну кар’єру і перетворився на першого в історії незалежної Польщі прем’єр-міністра.
Під час першої світової війни був представником Національного Комітету в США, палко захищаючи інтереси свого краю, вплинув, між іншим, на зміст славетного 13 пункту Заклику президента Вільсона, присвяченого незалежності Польщі. Його приїзд у Познань в грудні 1918 року став сигналом вибуху Великопольського Повстання. У січні 1919 року був обраний прем’єром і міністром закордонних справ першого, визнаного великими світовими державами, уряду Відродженої Польщі. Як представник Польщі, підписав Версальський Трактат, був першим делегатом Республіки Польща при Посольській Раді, а пізніше – в Лізі Народів. Ігнацій Ян Падеревський був прем’єр – міністром Республіки Польща, в часи коли тривала визвольна польсько-радянська війна між Польщею і Українською Народною Республікою, з одного боку, і більшовицькою Росією, з другого. У квітні-жовтні 1920 р. це була спроба радянської армії прорватися через Польщу до Німеччини, щоб захопити її та звідти понести соціалістичну революцію по всьому світу.
З початком другої світової війни І. Падеревський був задіяний в створенні еміграційного уряду генерала Владислава Сікорського. Був першим головою Національної Ради (польський парламент в еміграції), яка виникла в кінці 1939 року. Помер 29 липня 1941 року в Нью-Йорку. Його поховали з почестями на Арлінгтонському цвинтарі. Він виявився єдиним іноземцем, що удостоївся честі бути похованим поруч з відомими військовими діячами Америки. Згідно останньої волі покійного, його останки повинні були повернутися до Варшави тоді, коли Польща стане незалежною і вільною. Цей заповіт було виконано через 51 рік після смерті великого піаніста і композитора. Остання „подорож” митця завершилась 5 липня 1992 року в найстародавнішому храмі Варшави – костелі Святого Яна. В акції взяли участь президент Польщі Лех Валенса і президент США Джордж Буш-старший.
Від початку більшовицької влади вважався одним з найзавзятіших ворогів СРСР. Його листи більше не доходили до рідних у Житомирі, на його офіційні запити про сестру відповіли, що її сліди загубились. Марія Падеревська продовжувала жити на вул. Подільській у Житомирі і все життя присвятила викладанню музики. Вона не мала власної сім’ї, дуже бідувала, але таємно зберігала особисті речі свого великого брата. Марія десятиліттями не мала відомостей про Ігнація, ім’я якого в СРСР було заборонене. Через кілька років після смерті композитора Марія Падеревська відмовилась від своєї частини спадку, який, як вона вважала, відбере держава.
Марія померла у злиднях і навіть могила її не знайдена. На сьогодні садиба Падеревських опинилась в занедбаному стані і перебуває у власності багатьох випадкових господарів.
На католицькому цвинтарі Житомира можна побачити гранітний хрест над могилою батька Ігнація Падеревського і його мачухи. Місцеві краєзнавці, в першу чергу Валентин Грабовський, доклали зусиль, щоб пам’ять про Падеревського жила в Житомирі. У 1993 р. у будинку по вул. Подільській,12 було знайдено рукопис абсолютно невідомих шести творів композитора. Вони були повернуті польській і світовій музичній культурі.
Слава геніального піаніста, знаменитого композитора та видатного діяча-патріота, принесли Падеревському почесті і величезну популярність. Дев’ять університетів Європи і Америки надали йому титул доктора honoris causa, в багатьох місцевостях обох континентів встановлено йому пям’ятники, бюсти, меморіальні дошки та кімнати пям’яті. Його ім’я носить музична академія в Познані, частиною Ягілонського університету в Кракові є Collegium Paderewianum, у варшавських Лазєнках знаходиться будинок Колекції Падеревського.
З Польщі 2010 – Рік Падеревського прийшов і на житомирську землю, яка тепер свято береже пам’ять про перебування свого земляка.
Результатом плідної співпраці Житомирського обласного літературного музею та Житомирської обласної Спілки поляків України було відкриття виставки „Ігнацій Ян Падеревский і Житомирська Земля” в Житомирській науковій обласній бібліотеці ім. О. Ольжича. Громадскість Житомира, Бердичева, Новограда – Волинського, а також Пултуска, Варшави, Кракова, Битома і Косьней Дольней отримали можливість ознайомитися з матеріалами і документами родини Падеревських. На фасаді музичної школи № 5 під час Днів польської культури відкрито меморіальну дошку великому земляку.
09-11 жовтня 2015 року в Житомирі відбудуться VIII Дні польської культури, а також XХІ Міжнародний фестиваль польської культури „Веселка Полісся”, присвячені 155-тій річниці від дня народження Ігнація Яна Падеревського.
Голова Житомирської обласної
Спілки поляків України В.А. Лясковька – Щур
